ських садах. Ясні, теплі вечері виваблювали людей із хат і довго у ніч гомоніли вулиці та публичні сади веселим гамором та піснями. По Дністрі снувалися довжезні ряди лодок та човнів заповнених молодю, яка у сріблисто-блідавому місячному сяйві виводила хороводи серед пісень та сміху, що голосним гомоном відбивались об Дністрові береги.
Одно цікаве явище можна було запримітити в тих кількох днях, що попереджали памятну ніч 25-ого травня в самому Київі і в його околицях. А саме якийсь незясовано нечайний зріст адептів астрономії так що до теоретичної науки як і практичних дослідів зоряного неба. Бо звичайно хіба тільки постійні відвідувачі київських ресторанчиків та всякого рода гостиниць, запізнившись за зайвою чаркою, кидаючи їхні гостинні пороги, підносили голови й орієнтуючися на молочну дорогу, прямували домів. А тепер куди й не глянь всюди бачилося людей задивлених в небо, які узброївшися в усякого рода скла, від звичайного дна із стовченої склянки почавши, цілими годинами вдивлялися в мерехтячі зірки із терпеливістю, яку тільки в справжнього астронома можна стрінути.
А рівнобіжно із тим для київських книгарів настали жнива. Якась невгамована стихійна жадоба знання, із такої здавалосяб важкої ділянки, якою є астрономічні науки, огорнула ціле населення. Від ґімназистів, що ледвищо знайомилися із твердженням Пітаґора почавши, а на дядьках, що на галицькому базарі продавали рибу із Дністрових плавнів, скінчивши, усе цікавилося астрономією й сунуло в книгарні за літературою. Виринали з книгарських закамарків книги то грубші то тонші, На яких цілими роками насідав порох та хіба тільки миші доповняли з них своє знання, й мінялися за гривні та шаги. Все, що тільки трохи задихало небом та зірками, «йшло», діставши — звичайно — вперід пестру опояску із видрукованим «новість» чи «X-тисячний наклад» за ярлик, а навіть один хитрий книгоноша продавав київським куховаркам на базарі «астро-
