Сторінка:Карл Маркс. Капітал. Том 1. Книга 1. Процес продукції капіталу. 1933.djvu/97

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

хронічної депресії. Сподіваний період розквіту не хоче надходити; і кожного разу коли нам здається, що ми бачимо провісні симптоми, вони одразу ж розвіюються як дим. Тимчасом кожна наступна зима знову ставить питання: «Що робити з безробітними?» Але тимчасом як число безробітних рік-у-рік більшає, немає нікого, хто відповів би на це питання; і ми могли б майже обчислити час, коли цим безробітним урветься терпець і вони візьмуть свою долю у свої власні руки. В такий момент, звичайно, треба, щоб почувся голос людини, що її вся теорія є наслідок ціложиттьового вивчання економічної історії та стану Англії, людини, яку це вивчання довело до висновку, що, принаймні в Европі, Англія є єдина країна, де неминуча соціяльна революція може бути переведена цілком мирними і леґальними засобами. Звичайно, ця людина ніколи не забувала додати, що вона навряд сподівається, щоб англійська панівна кляса підкорилась цій мирній і леґальній революції без «proslavery rebellion» (повстання на оборону рабства).[1]

Фрідріх Енґельс

5 листопада 1886 р.

  1. Про це виняткове становище Англії в 70-х роках минулого століття, яке довело Маркса до висновку про можливість переведення в тогочасній Англії соціяльної революції мирними й леґальними засобами, Ленін у своїй праці «Держава і Революція» пише таке:

    12 квітня 1871 року, тобто якраз підчас Комуни, Маркс писав Куґельманові:

    … «Коли ти заглянеш в останній розділ мого «18-го Брюмера», то побачиш, що дальшою спробою французької революції я оголошую: не передати, як бувало досі, бюрократично-військову машину з одних рук у інші, а зламати її (курсив Маркса, в ориґіналі стоїть zerbrechen), і саме така є попередня умова кожної справжньої народньої революції на континенті. Саме в цьому і є спроба наших героїчних паризьких партійних товаришів» (стор. 709 у «Neue Zeit», XX. I, рік 1901–1902)…

    В цих словах: «зламати бюрократично-військову державну машину» міститься коротко викладена головна наука марксизму в питанні про завдання пролетаріяту в революції щодо держави. І саме цю науку не тільки цілковито забуто, а й безпосередньо перекручено панівним, кавтськіянтським, «тлумаченням» марксизму.

    Щодо посилання Маркса на «18-е Брюмера», то ми подали вище повнотою відповідне місце.

    Цікаво відзначити окремо два місця в поданому міркуванні Маркса. Поперше, він обмежує свій висновок континентом. Це було зрозумілим у 1871 році, коли Англія була ще зразком країни чисто капіталістичної, але без воєнщини і в значній мірі без бюрократії. Тому Маркс виключав Англію, де революція, і навіть народня революція, здавалася і була тоді можливою без попередньої умови зруйновання «готової державної машини».

    Тепер, у 1917 році, в епоху першої великої імперіялістичної війни, це обмеження Маркса відпадає. І Англія і Америка, найбільші й останні — в цілому світі — представники англо-саксонської «свободи» в розумінні відсутности воєнщини й бюрократизму, скотилися цілковито в загальноевропейське брудне, криваве болото бюрократично-військових установ, що все собі підпорядковують, усе собою придушують. Тепер і в Англії і в Америці «попередньою умовою кожної справді народньої революції» є зламання, зруйновання «готової» (ви-