Ця сторінка вичитана
ВІДСЛОНА I.
У Бондаря в хатї. Ніч. Горить сьвітло.
Ява I.
Запорожцї і нарід — з косами, цїпами та рушницями.
1-ший запорожець. Спішили ми з усеї сили, щоб весїлє нам тут відбути скорше, — поспіли-ж як-раз на похорон.
2-гий запорожець. Еге. Мене найбільше в досаду вводить, що ми тих іродів тут не зустріли! Приїхалиб ми були хоч годину скорше, то сього не було би, бо й молодиця була ще тепла, коли увійшли в хату. Виходить, що недовірки успіли тільки зникнути, як ми у двір вїхали.
1-ший запорожець. А певно так. Нам тільки слїд знати би, то не сховають ся вони й у хмарах!
2-гий запорожець. Старого жаль менї, а молода може й сама пійшла — жіноча, сказано, порода!…
1-ший запорожець. Ну, видумай ще що! Тебе ми знаємо: ти і сьвятому не повіриш. Коли пійшла охотою, на що-ж то вбито молодицю? Вона не на ланцуху сидїла — пійшлаб і так.
Всї. Правда, правда!
