оголосив, що свого часу бачив ще старшу редакцію сього збірника, списану ніби 1805 р.: її автором був В. Ломиковський — так казав заголовок того рукопису. Таким чином початкову дату в історії дум можна було віднести до 1805 р. і за основоположника збирання вважати не Цертелева, а Ломиковського. Але не входячи тимчасом в оцінку сього здогаду, ми зробимо ще один крок далі і почнемо історію дум від 1804 р.
.jpg)
Сього року вийшло перше видання славної російської збірки билин і пісень Кірші Данилова „Древнія россійскія стихотворенія“. Воно було видане заходами начальника московської пошти Ключарьова і присвячене тодішньому головному директорові пошт, Д. Трощинському. Від сеї посвяти, думаємо, веде свій початок збирання українських дум. Дмитро Прокопович Трощинський, великий поміщик з Миргородщини, секретар цариці Катерини і міністр Павла й Олександра І, був у себе на Полтавщині центром досить живого культурного життя, що втодішнім полтавськім окружению не було позбавлене українського кольориту. Прадід Трощинського — племінник Мазепи, що потерпів, правда, не за спілку, а тільки за посвоячення з Мазепою, був полковим обозним, а потім полковником гадяцького полку[1]. Старший брат Дмитра Андрій ще відбував громадський стаж на Запорожжі, де був сотником, і туди-ж таки мали з часом помандрувати инші брати. Правда, поки черга дійшла до молодших Трощинських, Запорожжя не стало, але українська традиція в домі жила. В пізніших часах близькими сусідами Трощинського були В. Капніст і В. Гоголь[2], останній спеціяльно займався навіть домашнім театром Д. Трощинського і писав для нього українські п'єси.
Трощинський сам любив Україну і охоче пересиджував тут часи, коли не був на активній державній службі. До кінця віку дотримувався він української обрядовости з ріжними її атрибутами, різдвяним дідухом і кутею; охоче входив у побут і справи своєї служби і кріпаків і до старости мусів уживати ще української мови. Між „концертами“ його двірських музикантів напевне були і українські пісні, так само як на балях у нього танцювали „малоросійські
- ↑ Сей родоначальник, як каже Лазаревський, називався Степан; по Мазепиній катастрофі його позбавлено полку і він доживав життя й умер у своїм селі Ручках. „Кіевская Старина“, 1888, кн. XI. В статті про Д. Трощинського в „Русской Старинѣ“, 1882, кн. VI він називається Матвій, а помер він ніби-то у в'язниці за свій родинний звязок з Мазепою.
- ↑ В. Гоголь був жонатий з племінницею Андрія Трощинського і тому Д. П. особливо опікувався ним і його сином Миколою. Гоголі були особливо частими гістьми в Кибинцях у Трощинського.
