Сторінка:Квітка-Основяненко Г. Перекотиполе (Краків, 1940).djvu/4

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

В однім селі жили два мужики: Денис Ласкотун і Трохим, син бідної вдови Венгерихи. Денис був гарний парубок, проворний, і всі говорили: „Ось росте наш голова!” Трохим же тяжко бідував з жінкою і дітьми. Мати нераз вказувала йому на Дениса, що заробляв богато гроша і приносив всякого добра до дому, не знаючи, що Денис злодійським способом богатів. Раз якогось коло Пречистої вибрався Трохим в ґубернський город і став на час ярмарку на службу у якогось купця. На диво стрівся тут з Денисом, що удавав бідного, щоби взяти більшу плату у купця. Денис змовився з циганами, щоби обікрасти купця, та це не вдалося, бо Трохим запримітив, що Денис не позамикав замків, хоч удавав, що замикав, Трохим остеріг купця і злодіїв зловили в ночи разом з Денисом і заперли у вязниці. Як скінчився ярмарок, купець нагородив щедро Трохима. Поспішав він домів, щоби бідній семї принести заробіток, аж ось здоганяє його Денис, що якось викрутився з вязниці.

Так ішли ніч; ранком скілько пройшли, тут сонечко ще не дуже піднялось, а вже стало дуже пекти, то вони звернули в лісок, тай полягали спочивати. Як піднялось сонечко, що-то вже жарило! Ні вітер не дихне і ніщо не колишеться, так-так що ледве дихати можна. Наші хлопці хоть і заснули