спода“ шукати тих скарбів, але пополазили тут трохи, тай так і поїхали без нічого. Тоді й наші люде зацікавилися не на жарт і стали теж лазити в сей колодязь. Отсє, було, як тільки кого нестане в Кремянці, так вже й казали — „за скарбами пішов“… І багато пішло за тими скарбами так, що вже й не- вернулося назад.
„А старі люде кажуть, що здобити сі скарби можна тільки в один спосіб. Се треба залізти в замковий колодязь в північну годину перед Водохрещами і чекати там доки не заспівають перші півні. А тоді, як заспівають перші півні, з'явиться надзвичайної краси пані в чорній сукні, яка триматиме в лівій руці золотого ключа. Тоді треба сміливо кинутись до тієї пані і відібрати від неї ключа, яким можна відчинити замки до льоху, де заховані скарби. За першими дверями, буде ще цілих девять дверей, а вже аж за останніми дверми, буде великий склеп, де стоятиме порожня труна чорної пані, яка вартує дорогоцінних скарбів. Одсунувши труну на бік, під труною буде глибока яма, яка вщерть наповнена золотими червінцями та иньшими дорогоцінними каміннями. Тоді можна брати золота стільки, скільки душа забажає, але щоб не спізнитися, — бо як заспіває третій півень, то враз в печері з'явиться чорна пані, а всі двері замкнуться на віки… Тоді, звичайна річ, що той, хто пішов за скарбами, назад вже не вернеться…
