Ми сиділи над старим Тетеревом: я і мій душевний друг і проважатий по всіх закутках Волинської землі, старий дід Семен. Славний він був дідок і набожний: про старовину чудесно розказував, казок багато знав. Бувало в зімові довгі вечорі, сидимо в затишній теплій хаті і при світі світла, під спокійний шумок самовару, слухаєш оті оповідання і милуєшся чарами минулого… Літом ми ходили по Волині. Бувало без спочивку сповигали з палацу в палац, та з монастиря в монастирь і так заучували минувшину нашого краю. Одного разу, проходивши весь день серед руїн палацу князів Сангушок, ми добились до рідного Тетерева і спокійно спочивали. Спочиваючи лежали мої альбоми з старовинними річами для музею, а поруч їх лежали і ми…
Вже сутеніло. Було тихо навколо, а тільки старий Тетерів щось таємно гомонів, неначеб-то сердився на когось за якісь кривди, або проклинав щось, то тихо-тихо заспокоював себе в своїм горі. За річкою, проти нас, на другому боці, на верху самої
