нецензурними політичними поемами й під впливом розмов з Ґенієм.
Українським народнім життям, письменством і устною словесностю почав Костомарів цікавитися ще в часі своїх студій у Харкові; тут дуже в пригоді стала йому знайомість з Ізмаїлом Срезневським, що не лишився без впливу й на розвиток зацікавлення до славянського світу у Костомарова. Слідом за збиранням фолькльорних матеріялів почав Костомарів писати й ориґінальні українські вірші під псевдонімом „Єремія Галка“. Під цим псевдонімом видав 1838 р. драматичні сцени „Сава Чалий“, в 1839 р. „Українські баляди“, в 1840 р. новий невеличкий збірник віршів Вітка, а в 1841 р. надрукував у Корсуновім „Снопі“ траґедію „Переяславська ніч“ і кілька віршів. В Харкові познайомився з гуртком другорядних українських письменників, як Корсун, Петренко, Кореницький і два Писаревські. В своїй маґістерській дісертації багато уваги присвятив українським народнім пісням. Зацікавившися добою Богдана Хмельницького, він використав свою посаду вчителя історії в ґімназії в Рівнім на те, щоб особисто бути в тих місцевостях, де розвивав свою діяльність Богдан Хмельницький. Притім знову зібрав багато пісень, переказів і оповідань. В осени 1844 р. познайомився в Київі з Кулішем. Подавши вже попереднього року в „Молодику“ Бецького „Огляд писань в українській мові“, він підкреслив у нім незвичайний поетичний талант Шевченка. В серпні 1845 р. перейшов на вчителя ґімназії до Київа, де й вибрали його на катедру історії в університеті. В Київі й розвинув Костомарів найбільше енерґії для української справи. Донос Петрова на братчиків спинив цю кипучу діяльність ідейного гуртка молодих людей, змарнував сили та зламав життя гурткови талановитих людей, від яких Україна певно булаб діждалася багато добра.
Оголошенням друком „Книг битія українського народу“ заслужився Павло Зайцев у журналі „Наше Минуле“, під йогож редакцією. Звідти й передруковується текст цього твору Костомарова.
У Львові, 5 березня 1921.
