були у перших христіян, і всі, записуючись у братство, був би він пан чи мужик, називались братами. А се для того, щоб бачили люде, що в Україні осталась істинная віра, і що там не було ідолів, тим там єресі жодної не зявилося.
78. А се панство побачило, що козацтво росте, і всі люде скоро стануть козаками, єсть то вільними, заказали зараз своїм крепакам, щоб не ходили в козаки, і хотіли забить народ простий, як скотину, так, щоб у йому не було ні чувствія, ні розуму, і почали пани обдирати своїх крепаків, оддали їх жидам на такую муку, що подобную творили тільки над первими христіянами: драли із їх з живих шкури, варили в котлах дітей, давали матерям собак грудями годувати.
79. І хотіли пани зробить із народа дерево, або камінь, і стали їх не пускать…[1] в церков хрестить дітей і вінчатися і причащатися і мертвих ховати, а се для того, щоб народ простий утеряв навіть постать чоловічу.
80. І козацтво стали мучить і нівечить, бо таке рівне братство христіянське стояло панам на перешкоді.
81. Але не так зробилось, як думали пани, бо козацтво піднялось, а за їм увесь простий народ; вибили і прогнали панів, і стала Україна земля козацька вільна, бо всі були рівні і вільні, але не надовго.
82. І хотіла Україна знову жити з Польщою по братерськи — нерозділимо і незмісимо, але Польща жодною мірою не хотіла одріктись свого панства.
83. Тоді Україна пристала до Московщини і поєдналась з нею, як єдиний люд славянський з славянським, нерозділимо і незмісимо, на образ іпостасі Божої нерозділимої і незмісимої, як колись поеднаються усі народи славянські між собою.
- ↑ Тут пропущене одно невідчитане слово.
