Сторінка:Княжий город Галич (1923).pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

пиру, — але все те викривалося й Данило зацілів. Бояре відносилися до князя з великими зневагами: на якімсь обіді один з бояр линув Данилови з чаші вином в лице, инший боярин, як їхав до князя, їхав запишаний, в одній сорочці… Щоби забезпечитися від бояр, Данило скликав в Галичі віче і промовив до міщан: „Чи хочете бути мені вірні та йти зі мною на моїх ворогів?“ Все міщанство крикнуло: „Вірні ми Богу і тобі, нашому володареви, іди з божою помічю!“ А сотський Микула сказав: „Як не побєш пчіл, не будеш їсти меду!“ Бояре налякалися і якийсь час були покірні; але коли Данило раз виїхав з Галича, знов закликали угорського короля і віддали йому місто. — Третій раз добув Данило Галич в 1237 р. Галицьке міщанство знов приняло радо князя. Коли він підїхав під місто, звернувся до Галичан з словами: „О горожани, доки терпітимете пановання чужих князів?“ Тоді міщани скрикнули: „Се володар наш, Богом даний! І пустилися на зустріч йому „як пчоли до матки, як жаждущі до жерела“. Епископ Артемій і дворський Григорій, що були тоді в Галичі, мусіли також поклонитися князеви. Хоч противні були Данилу, але побачивши, що не можуть удержати міста, удали, що ніби дуже люблять князя, вийшли напротив зі слізми в очах і з усміхненими лицями, облизуючи собі губи, що втікло від них пановання, — і казали: „Іди, княже, перейми город! Данило війшов у свій Галич, вступив до церкви Богородиці й сів на столі свого батька, а на знак побіди поставив свою хоругву на німецькій брамі. Від того часу Галич був вже під панованням Данила.

IV.
(Вид Галича за княжих часів. Торговельний рух. Богацтво міщан. Будівлі. Княжий двір. Урядники. Суди. Виїзд князя. Бенкети і забави.)

Гарно виглядав старий Галич. Розкинувся широко по над Дністром по горбах і долинах, здалека світилися верхи церков, муровані двори і палати. На вулицях панував великий рух. З усіх сторін їхали в місто вози, повні всякого богацтва; з поблизьких сіл везли селяне дерево, то збіже, то всякі вироби, то гнали на продаж худобу і коні. Одні прямували до торговиці, инші над Дністер до пристані. Над рікою рух був найбільший. На воді стояли десятки кораблів, сотки більших та менших суден та човнів; маяли в повітрі вітрила й ріжнобарвні прапори. Одні кораблі прийшли зда-