одязі; на голові вінок із червоних, синіх і жовтих квітів. З голови спадає білий серпанок і прикриває розплетені чорні коси. Обабіч неї дружки її. Батько, князь Брян і вся семя спинюються на березі, а княжна Галиця з дружками йде дальше, підходить до човна прибраного килимами та квіттям. Ось вже її маленька ніжка в червонім сандалику ступає в судно. Вона тепер обертається до батька та говорять:
— Прощавайте, тату! Дякую вам за все добро, за всі старання, прощавай родино люба! Я йду до мого Деля. — І зняла нараменники і зняла нашийник, і зняла чільце, все весільні дари від короля Вульфа та дала це все дружкам.
— Прощавайте, подруги! Це вам памятка по мені. Мені воно вже непотрібне.
І простягнула руки наперед себе та стрілою скочила з човна в воду. Захлюпотіла вода, показалися на плесі води круги й ширшали аж поки не розплилися та плесо не вигладилося.
Сталося це все так скоро й так для всіх несподівано, що ніхто не вспів здержати княжни.
Рибаки, що були, невподалік, кинулися на приказ князя Бряна рятувати княжну та добули незараз уже неживу.
