В 2 ч. „Русск. Бесѣды“, я раюючи перечитав вірші Ф. Тютчева:
„Эты бѣдныя селенья,
— Эта скудная природа“…
27. Вже кількі день зряду стоїть гарна ясна погода. Сегоднї я не витерпів і пішов на вулицю малювати. Змалював церкву пророка Іллї і частину Кремля на другому плянї. Церкву пророка Іллї збудовано р. 1506 на спомин про огняне стріляння, що спасло Нижнїй від Татар і Нагаїв.
28. Погода й сегоднї пустила мене на вулицю малювати. Сяк так змалював церкву Миколая за Почайною, збудовану р. 1372, мабуть теж на память про яке-небудь кровопролитє. По дорозї завернув до мого любого лїкаря Гартвіґа; застав єго в господї, поснїдав, випив вельми доброї вишнівки, власного готовання і в старому, порваному адрес-калїндарі Нижегородському прочитав, що в Княгининському повітї Нижегородської губернїї в селї Вельдеманові жінка хрестянина Мини Марияна р. 1605 в маю місяцю повила сина, знаменитого потім патриярху Никона.
29. Ходив до Трубецького вельми приязного князя-чоловіка. Не застав єго в господї. Обідав у Н. К. Якобі, а по обідї був в театрі: між інчими слухав увертюру з Мейєрберового „Роберта“: грали її в антрактах якоїсь кервавої драми. Чи таки можлива річ, з 20-струментною оркестрою та ще й нетверезою грати яку-будь увертюру, тим наче з Мейєрберового „Роберта“. Прости їх! не відають бо, що творять! Під кінець кервавої драми половина лямп потухла; на тому й скінчив ся велелїпний спектакль.
30. Користуючись з доброї погоди, я зробив прогулку округ міста; з потїхою і не без користи: гуляючи змалював Благовіщенський монастир; стара се будівля, та попсована новими пристрійками. Головна церква і дзвіниця не зовсїм зацїлїли від варварського оновлення. Непорушеними лишило ся тілько дві башти над трапезою. І які-ж вони кра-
