Хто в Бога вірує!“ кричить
На дворі голос, що є сили.
Ляхи зомліли. „Хто такий?“
Оксана в двері: „Вбили! вбили!“
Та й пада крижем. А старший
Махнув рукою на громаду.
Понура шляхта, мов хорти,
За двері вийшла. Сам позаду
Бере зомлілу...
Де ж ти,
Яремо, де ти? подивися!
А він мандруючи співа,
Як Наливайко з ляхом бився.
Ляхи пропали; нежива
Пропала з ними і Оксана.
Собаки де-де по Вільшаній
Загавкають, та й замовчять.
Биліє місяць; люде сплять,
І титарь спить... Не рано встане:
На віки, праведний, заснув.
Горіло світло, погасало,
Погасло... Мертвий мов здрігнув,
І сумно-сумно в хаті стало.5
Гетьмани, гетьмани! як-би то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Базари, де військо, як море червоне,
Перед бунчуками, бувало, горить,
А ясновельможний, на воронім коні,
