Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/129

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 97 —


Мордуй, мордуй: в раю будеш,
Або есаулом.
Гуляй, сину! нуте, діти!“
І діти майнули
По горищах, по коморах,
По лёхах, — усюди;
Всіх уклали, все забрали.
„Тепер, хлопці, буде!
Утомились, одпочиньте.“
Улиці, базари
Крились трупом, плили кровъю.
„Мало клятим кари!
Ще раз треба перемучить,
Щоб не повставали
Нехрищені, кляті души.“
На базар збірались
Гайдамаки. Йде Ярема,
Залізняк гукає:
„Чуєш, хлопче? ходи сюди;
Не бійсь, не злякаю.“
— „Не боюся!“ Знявши шапку,
Став, мов перед паном.
„Відкіля ти? хто ти такий?“
— „Я, пане, з Вільшани.“
— „З Вільшаної, де титаря
Пси замордували?“
— „Де? якого?“
 — „У Вільшаній;
І кажуть, що вкрали
Дочку ёго, коли знаєш.“
— „Дочку у Вільшаній?“
— „У титаря, коли знавав.“
— „Оксано, Оксано!“
Ледве вимовив Ярема
Та й упав до-долу.
„Еге! ось що... Шкода хлопця;
Провітри, Миколо!“
Провітрився. „Батьку! брате!

7