Косу розплітає
Безталанна; коло неї
Падає-благає
Старий батько, — хоч літечко,
Хоч Петра діждати,
Хоч зеленої неділі…
Діждались, і хату
Уквітчали гарнесенько,
І в сорочках білих
Невеселі, мов сироти,
Під хатою сіли.
Сидять собі та сумують.
Слухають… щось грає
Мов на кобзі, на улиці,
І ніби співає…
Дума.
„У неділю в-ранці рано
Синє море грало:
Товариство кошового
На раді прохало:
„Благослови, отамане,
Байдаки спускати,
Та за Тендер погуляти,
Турка пошукати.“
Чайки й байдаки спускали,
Гарматами рештували,
З Дніпрового гирла широкого випливали,
Серед ночі темної,
На морі синёму,
За островом Тендером потопали, пропадали…
Один потопає,
Другий виринає,
Козацьтву-товариству із синёї хвилі рукою махає
І зично гукає:
