|
Рано в-ранці новобранці
Виходили із села,
А за ними молодими
Одна дівчина пішла. [1]
Подибала стара мати
Дочку з милим розлучати. [2]
Розлучила та вмовляла,
Поки в землю закопала,
А сама в старці пішла.
Стоїть село — не виросло,
Не перемінилось,
Тілько пустка на край села
На бік похилилась.
Коло пустки на милиці
Москаль шкандибає,
На садочок позирає,
В вікно [3] заглядає.
Заглядає, [4] — не вигляне
Чорнобрива з хати,
Не покличе стара мати
Вечеряти в хату.
А він колись був кликаний, [5]
Рушники вже ткались,
І хустина мережалась,
Шовком вишивалась:
|
