Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/253

— 221 —

Хотів палати запалить,
Або себе занапастить,
Та Бог помилував. А знаєш,
Ёго до нас перевели
Із армії, чи що?

Перший.

 Такъ что-же?
Ну, вотъ теперь и приколи!

Другий.

Нехай собі... а Бог поможе,
І так забудеться колись.

Вони ще довго говорили;
Я став перед-світом дрімать,
І паничі мені приснились,
І не дали погані спать.

---

 

Один у другого питаєм:
На-що нас мати привела —
Чи для добра, чи то для зла?
На-що живем? Чого бажаєм?
І не дознавшись уміраєм,
А покидаємо діла.

Які ж мене, мій Боже милий,
Діла осудять на землі?
Бодай ті діти не росли,
Тебе святого не гнівили.
Що у неволі народолись
І стид на тебе понесли.

---