Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/298

— 266 —

Сотник.

Стрівай, стрівай, простоволоса!
Дурненька: де б же ти взяла
Того барвінку заквітчатись?

Настя.

А коло тину. Там такий
Поріс зелений, та хрещатий,
Та синій, синє-голубий,
Зацвів....

Сотник.

Не будеш дівувати!

Настя.

А що ж, умру хиба?

Сотник.

 Ба ні!
А снилось в-осені мені,
Тоді як щепи ми щепили,
Як приймуться... мені приснилось...
Як приймуться, то в-осені
Ти вийдеш заміж.

Настя.

 Схаменись!
І щепи ваші поламаю.

Сотник.

І як барвінок зацвіте...

Настя.

То я й барвінок позриваю.

Сотник.

А од весілля не втечеш!