|
Щоб знать було, що криниця
Єсть коло дороги,
Щоб заходили з криниці
Люде воду пити,
Та за того, що викопав,
Богу помолитись.
VIII.
А тепер уже, — он бачиш,
Доходить до чого! —
Що я стратить наміряюсь
Максима святого...
Оттаке-то!... А за віщо?
За те, за що Каін
Убив брата праведного
У світлому раю.
Чи то було у неділю,
Чи в якеє свято,
(Слухай, сину, як навчав
Сатана проклятий!)
„Ходім,“ кажу, „Уласович,
На твою криницю
Подивитись.“ — „Добре,“ каже:
„Ходімо напитись
Води з неї погожої.“
Та й пішли обоє,
І відерце і віжечки
Понесли з собою.
От, приходим до криниці;
Я перш подивився —
Чи глибоко. „Власовичу!“
Кажу, „потрудися
Води достать: я не вмію.“
Він і нахилився,
Опускаючи відерце;
|
