|
Тоді, як. Господи, святая
На землю правди прилетить,
Хоч на годиночку спочить —
Незрячі прозрять, і кривиї,
Мов сарна з гаю, помайнують.
Німий отверзуться уста,
Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита,
Сцілющою водою вмита,
Прокинеться; і потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
Оживуть степи, озера,
І не верстовиї,
А вольниї, широкиї,
Скрізь шляхи святиї
Простелються; і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами,
Без кгвалту і крику,
Позіходяться до-купи,
Раді та веселі,
І пустиню опанують
Веселиї села.
25 Марта 1859 року.
|
