Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/43

— 11 —

То зараз прибуде.
А за третій… моя доню,
Не питай що буде.
Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду.
Тепер же йди, подивися
На торішню вроду.“

 Взяла зілля, поклонилась:
„Спасибі, бабусю!“
Вийшла з хати: „Чи йти, чи ні?
Ні, вже не вернуся!“
Пішла, вмилась, напилася,
Мов не своя стала,
В-друге, в-третє, та, мов сонна,
В степу заспівала:

„Плавай, плавай, лебедонько,
По синёму морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору, та вгору!
Рости тонка та висока
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?
Рости, рости, подивися
За синєє море:
По тім боці — моя доля,
По сім боці — горе.
Там десь милий чорнобривий
По полю гуляє,
А я плачу, літа трачу,
Ёго виглядаю.
Скажи ёму, моє серце,
Що сміються люде;
Скажи ёму, що загину,
Коли не прибуде.