Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/456

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
Споминки про Шевченка
Н. Костомарова.


Милостивый Государь!

Хотя многое соединяло меня въ судьбѣ съ Шевченкомъ, но я не могу похвалиться особенною съ нимъ близостію, такъ что въ этомь отношеніи мнѣ извѣстны были лица, болѣе съ нимъ связанныя задушевными узами, чѣмъ я, и болѣе меня знавшія особенности его жизни. Отъ себя передамъ лишь слѣдующія данныя.

Съ Шевченкомъ лично познакомился я въ Маѣ 1846 года въ Кіевѣ и видался съ нимъ до Генваря 1847 г.,, когда онъ выѣхалъ въ Черниговскую губернію къ своимъ знакомымъ. Тогда я читалъ въ рукописи многія изъ его произведеній, изъ которыхъ инымъ суждено было явиться въ печати поздо, какъ напр. »Наймичка«, »Черница Марьяна« и пр., а другимъ не суждено было и до сихъ поръ у насъ показаться па свѣтъ. То было время самаго крайняго развитія поэтическаго таланта Шевченка, апогей его дарованій и дѣятельности. Самъ поэтъ былъ тогда въ полномъ цвѣтѣ лѣтъ (около 35); горячо любилъ онъ малорусскую народность, но болѣе всего сочувствовалъ судьбѣ простаго народа, и любимымъ его помышленіемъ была свобода этого народа отъ помѣщичьяго гнета. Всѣ знали, что онъ самъ происходилъ изъ этого порабощеннаго