Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/515

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 41 —


От за що, мої сестриці,
Я тепер караюсь,
За що мене на митарства
Й досі не пускають.
Чи я знала, ще сповита,
Що царица тая —
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця? [1]
Скажите сестриці?

Смеркається. Полетіли
Ночувати в пущу: [2]
Як що буде робитися,
Відтіль буде чути.
Сховалися білесенько,
У ліс полетіли
І в кусточку на дубочку [3]
Ночувати сіли.


II.
Три ворони.
Перша.

 Крав! крав! крав!
Крав Богдан крам,
Та повіз у Київ,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.

Друга.

Я в Парижі була
Та три злоти з Радзивилом
Та з Потоцьким пропила.


  1. Львічище!... (ib.)
  2. ... в Чуту. (ib.)
  3. І на гілочьці на дубі (Справлено рукою Тар. Григ. на власному рукопису.)