Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/533

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 59 —


Хоть і рідню всю забирай.
У нас... чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Хранцузів даєм; продаєм,
Або у карти програєм
Людей... Не негрів, а таких
Таки хрещених, но простих.
Ми не Гишпане: крий нас Боже!
Щоб крадене перекупать та продавать,
Як ті жиди... ми по закону!“ —
 По закону Апостола
 Ви любите брата? [1]
 Суєслови, лицеміри,
 Господом прокляті!
 Ви любите на братові
 Шкуру, а не душу,
 Та й лупите по закону
 Дочці на кожушок,
 Байстрюкові на придане,
 Жинці на патинки,
 Собі ж на те, що не знають
 Ні діти, ні жінка!
 За кого ж Ти розпинався,
 Христе, Сине Божий?
 За нас добрих? Чи за слово
 Істини? Чи може.
 Щоб ми з тебе насміялись?
 Воно ж так і сталось!
 Храми, каплиці і ікони,
 І ставникн, і мірри дим, [2]
 І перед образом Твоїм
 Неутомленниї поклони
 За кражу, за війну, за кров...
 Щоб братню кров пролити, просять,
 А потім в дар Тобі [3] приносять
 З пожару вкрадений покров...


  1. Возлюбите брата! (Рук. вар.)
  2. І ставники і мірри й дим (ib.)
  3. ... Тобі ж приносять (ib.)