Хоть і рідню всю забирай.
У нас... чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Хранцузів даєм; продаєм,
Або у карти програєм
Людей... Не негрів, а таких
Таки хрещених, но простих.
Ми не Гишпане: крий нас Боже!
Щоб крадене перекупать та продавать,
Як ті жиди... ми по закону!“ —
По закону Апостола
Ви любите брата? [1]
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті!
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу,
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жинці на патинки,
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!
За кого ж Ти розпинався,
Христе, Сине Божий?
За нас добрих? Чи за слово
Істини? Чи може.
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось!
Храми, каплиці і ікони,
І ставникн, і мірри дим, [2]
І перед образом Твоїм
Неутомленниї поклони
За кражу, за війну, за кров...
Щоб братню кров пролити, просять,
А потім в дар Тобі [3] приносять
Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/533
Ця сторінка вичитана
— 59 —
