|
З шовковою драбинкою?
І Рухля не знала,
Може сама догадалась, —
Тілько заходилась
Та сплела й собі такую
І в ночі спустилась
До студента на улицю.
І де б утікати,
А вони, (звичайне, діти)
Любо цілуватись
Коло воріт заходились.
А жид із на-двору,
Мов скажений вибіга
З сокирою. Горе!
Горе тобі, стара мати!
Нема твого сина:
На улиці валяється
Убита дитина,
Убитая жидовином.
Горе тобі, мати!
Жидівочка... (де та сила
Взялася в дитяти?!)
Вихватила ту сокиру
І батькові в груди
Аж по обух вгородила!
Оттаке-то чудо
У тім місті преславному,
У тій Вильні сталось.
Дивувались довго люде,
Де вона сховалась
Жидівочка та гадюча,
Що батька убила.
А вона в-ночі любенько
В Вилії втопилась,
Бо найшли її в Закреті;
Там і поховали.
|
