Цю сторінку схвалено
— 28 —
Де ти в світі подінешся
З малим сиротою?
Хто спитає, привітає,
Без милого в світі?
Ватько-мати — чужі люде,
Тяжко з ними жити!
Вичуняла Катерина,
Одсуне кватирку,
Поглядає на улицю,
Колише дитинку;
Поглядає — нема, нема…
Чи то ж і не буде?
Пішла б в садок поплакати,
Так дивляться люде.
Зайде сонце — Катерина
По садочку ходить,
На рученьках носить сина,
Очиці поводить:
„От-тут з муштри виглядала,[1]
От-тут розмовляла,
А там… а там… сину, сину!“
Та й не доказала.
Зеленіють по садочку
Черешні та вишні;
Як і перше виходила,
Катерина вийшла.
Вийшла, та вже не співає,
Як перше співала,
Як москаля молодого
В вишник дожидала.
Не співає чорнобрива,
Кляне свою долю.
А тим часом вороженьки
Чинять свою волю —
Кують речі недобриї.
- ↑ От-тут на муштру виглядала. (Вар. по вид. 1844 р.)
