|
А сестри!... сестри? Горе вам,
Мої голубки молодиї!
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли, чужиї,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Мені аж страшно, як згадаю
Отту хатину край села.
Такиї, Боже наш, діла
Ми творимо у нашім раї!
На праведній Твоїй землі
Ми в раї пекло розвели,
А в тебе другого благаєм.
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо,
І їх слёзами поливаєм.
А може й те ще... Ні, не знаю,
А так здається, сам єси
(Бо без Твоєї, Боже, волі...
Ми б не нудились в раї голі!)
А може й сам на небеси
Смієшся, батечку, над нами,
Та може радишся з панами,
Як править миром?! Бо дивись:
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядає
Ставок, неначе полотно,
А верби геть по над ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти... Правда рай?!
А подивися, та спитай
Що там твориться у тім раю?!...
Звичайне радость, та хвала,
Тобі Єдиному Святому,
За дивниї твої діла!...
Оттим-бо й ба!... Хвали нікому,
А кров, та слёзи, та хула,
|
