ГРОМАДСКІ ПРОМИСЛОВЦЇ
Зазнало сего року наше село Рубатковичі, за всї часи зазнало. Весна мартовими хвилями, бодай на сон не приходила, видержала десь аж до сїнокосів. Люде нї коло поля не могли робити, нї в хатї з порожним черевом сидїти, а худібка, страх, як помарнїла! Тілько клубицї позападувані, шкіра тай кости. Не тілько на долинї з млаковини посоловіла, але з постоянного дощу верховинцї позабирали свої вівцї з салашів, бо геть помір зайшов на овечі стада. Нарід позаставляв, де мав які сьвяточні лахи, витягнув ся до послїдного. Радники з війтом мало не подуріли з роспуки. Нераз цїлими днями пересидїли в корчмі на лаві і годї було чого чепити ся. Нї суду, нї дачки нїякої не мож було наложити. Звичайно на переднівцї, кождий був виссаний як вощина. Наш секретар Голубінка, ще був погнївав ся з Янклем про якісь нам дурні яйцї, що не дав єму на вечеру. Ходив достоту, як нашого учителя голодна мацьора з тринайцятерма молодими. Радні уже почали плювати на нові порядки і на свое радницкедостоїньство, як ненадїйно над-їхав наш секретар Трісколяска з видзялу і на містку пе-
