В містечку кликали його Васильком та так уже були звикли до нього, що ніхто не цікавився, звідки він, та як зветься. Зрештою був це гарячий час війни, то кому там хотілося розпитувати десять, чи дванацятьлітнього хлопця про все це.
До війська був іще за малий, то й військова влада тай шандарі не звертали на нього уваги тай Василько нікому не навкучався. Жив тим, що де в кого бувало випросить, а звичайно держався неоподалік військових кухонь, де йому все дещо з їди перепадало. Часто-густо який добродушний москаль, чи добре вигодований німець (бо війська тоді часто змінялися) відступав Василькові свою порцію. Нераз заробив Василько який сотик, бігаючи з посилками і сяк-так проживав.
Прийшов він до нашого містечка з якоюсь частиною російських військ і вже в нашому містечку залишився. І як нераз я си-
