Цю сторінку схвалено
малюнок захищений авторським правом до 2049 року
— Невже ніхто, ніхто про Тебе не подбає? — рвалося мені на уста. Невже всі забули?
Я кинувся поправляти хрест. Почав його зміцнювати, простувати… Нараз…
Око моє заманило щось незвичайне: в самому куточку могилки, в сутінні, я побачив корчик незабудьків. Голубими, несмілими квітками — визирали вони зпроміж трави й клонили свої дрібонькі платочки лагідно в бік могили.
Мені полекшало на душі. Я відчув, що є хтось, що не забув стрілецької жертви життя. Я зрозумів, що хтось пригорнув до себе молодецьке тіло, пробите ворожими кулями. Я побачив, що це Рідна Земля вкрасила забуту могилу — незабудьками…
