Цю сторінку схвалено
Зникає з очей і жінка, і казкова країна, і Данько летить у прірву.
Умить у прірву стрімголов
кудись він пада швидко.
Загибло все! Холоне кров…
Ні дна, нічо не видко!
Ой, ой! Блищать шаблюки
сторчма немов коляки!
На лезах повзають гадюки —
страшні якісь чортяки!
Сова кугика як на смерть…
А кіт регоче з нього —
він хвіст задер і все у мент
Данькові лізе в око!..
Собака Букет облизує Данькові лице. Данько спросоння кричить: до бою! — вимахуючи руками. Букет гавкає. Нарешті, Данько прокидається…
Довкола ліс шумить. Над ним
веселе сонце грає!..
Гей, час в дорогу, побратим!
Букет хвостом виляє…
Узяв ціпок, малий клунок
і — гайда на дорогу!
…Щебече жайворонок
на щастя, на уроду!
24
