і жадного завдання їх не виконала. Мене примусили зробити їм відчит. Але я нічого не сказала. Тоді вони наказали мені тебе вбити…
|
Прощай, любий, мій коханий! Ліза“ |
Ходить осінь і золотить верхів'я дерев. За вікном Данькової кватири — клени, але один з них такий пишний і великий, а лапчасте листя його гойдає на собі розтоплене злото.
Жовтожарий колір — символ радости, що поривається вище височини.
Під кленом Іванна з немовлям на руках. Немовля засипає коло її грудей. Очі в Іванни напівзаплющені, і тиха, лагідна радість струмнить із них…
Десь трохи скидається на Іванну картина відомого художника Джіна Северіні „Материнство“.
А над Іванною з немовлям віти гойдає жовтожарий клен.
