Перейти до вмісту

Сторінка:Коляда Г. Арсенал сил (1929).pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

В ті часи дівчата вискакували на вигін, злізали на вітряки, розпростували руки й гукали на хлопців, щоб вони йшли на вулицю.

Місяць тоді в образі стертого мідяного шага спокійно дивився на степ, на вітряки, що поволі, задумливо перекочували крила. А річки у Валках були повноводі й заливали великі луки. Воли спинялись коло берега, здивовано дивились у каламутну воду. Сичі кричали на деревах, вили вовки-сіроманці та лиси. Сонце спинялось над цією країною й чвиркало розтопленим золотом.

Земля ж у Валках вся у горбах і ярах. Неначе хвилі — то горбовина, то долина. І часто Данько знаходив у землі поржавілі мечі, старовинні гроші або уламки від ядра. Все це свідчить, що тут були баталії, що тут жорстоко й сміливо захищали свою країну або наступали на ворогів — татар чи турків або на інших, нам не відомих.

Багацько курганів розсипано по Валківській окрузі і в них поховано славетних ватажків. Цих курганів не діткнулася ще рука дослідника, й історія України не знає всіх таємниць, що чекають на своє освітлення.

 

7