Цю сторінку схвалено
Буде час огневих завірюх,
буде радісний день росквітання:
візьме сонце великий бурдюк,
вип'є сльози зідханнь і ридання.
Тому пісня буяльні слова
заогнянила в пломінь думок
голова ж ти моя, голова
оповита вінцем блискавок.
***
Оповили верхів'я зливи
печальних хмар…
Лижуть сонячний промінь кобили
і тремтить їх кобилячий стан.
Єсть красавці жеребці в отарі
звірячого тіла громад.
Єсть прекрасна божествена карість
грудей кобилячих принад.
І сонце ступаючи в море
скинуло шати дівиць,
осяйно блестить в ореолі
волоссям заголених лвиць.
Розкидаючи золота рясту
вихляється тіло, мов синь,
