Цю сторінку схвалено
У радіо крик України —
сріблястий блиск вил.
Вирушають у путь огневі ешалони,
у зорях червоних степи.
Сміються на сонце блакитні коні,
пружинячи баско хвости.
***
Цій брамі двіста літ.
У ранці голубий туман,
мов безконечний екран
небесної кінофільми…
В минувшині цеглу довозили кіньми
і будували кольони
і лінії стрункість
цегляри…
І так старанно дбали про визерункість…
Ах голубий туман,
мов безконечний екран
небесної кінофільми…
Сучасність темпом розтерзаним ввись.
Через губу плюється в колодязь минувшини.
І електричний блиск
осяює тьми тіл опростітучиних.
