Ця сторінка вичитана
***
Залізо, мідь і криця і чавун
тремтять під дотиком моїм,
і чується металу згук,
то навіжений то дзінкий.
Холодний блеск, мов револьверу сміх
з людського сотворіння…
Шаленим темпом вертяться шківи
і блокове скрипіння.
Конвейєр днів простує у безпуття,
прискорено бубнить тимпан.
В киреї чорний на розпутті
козацький спис встромив анарх.
Все змішано.
І раптом крик роспуки і жадоби
з над людських мук прорізав темряву.
Ударивсь тембрами жалоби
в багновисько порожніх душ.
Схопився люд і — голос, голосіння.
Тут плач, тут окрик грізний і призив.
Мерці здрігнули в трунах од тужіння
з над людських мук, химер і лих.
Конвейєр днів зруйновано у попел.
В диму заіскрилися щогли.
Чи дійдем ми до райського перона
чи катастрофи.
