Нема пісень про буйність ятагана,
про бойовиська жар.
Нема пісень. Ах жах!
Яка печаль!
Нема доріг,
світильників нема.
І от ідуть блакитні легійони —
повки незнанних лав
і знов огонь. І радість мілійонів
струмчастим криком б'є в тимпан.
І міста-велитні розбурхані вогнем
спіралять у просторінь.
І думкою й мечем
Червоні Коні!
Прийдешність — лань стрункая, стрімголова
з гори на гору ген…
Мисливець цілиться й не скоро
метким ударом вб'є.
Чи варт? Ах, печаль яка!
Нема доріг,
світильників нема.
