Але ж минуло вже більше віку, а й досі ще живуть споминки про Запорожжя і зогрівають спочування до їх вільного життя, звертаючи нашу увагу і на іх земельні порядки, від котрих можна було сподіватися багато добра для народа. Де-хто каже, що земельні порядки, які бачимо на Запорожжі, залежали від того, що народу було мало, а землі багато і не мала вона високої вартости, а коли-б людности значно побільшало, тодї зараз піднялась би ціна на землю, стали б її дужчі люди захоплювати, завелось би своє панство і народ зазнав би такої самої нужди, як і тепер. Так, вони кажуть, було скрізь і так би воно було і на Запорожжі, хоч би Запорожжя жило зовсім самостійно. Одже ми бачимо, що в де-яких країнах життя часом складається зовсім самостійно, не так, як воно скрізь діється. Так от наприклад трохи чи не скрізь була панщина, а от в Норвегії — там ніколи не було кріпацства і народ не знає, що то панщина. Або от хоч і про ту націоналізацію землі, що раніше про неї згадано. Усі дивилися на це, як на якусь химерну мрію, що в житті ніколи не можна її здійснити, і трохи чи не цілий світ живе при тих порядках, що
