володіти невеликим участком власної землі, а хто має більше того, той повинен платить багато поземельного і чим більше землі, то й поземельне вище, наприклад, хто має більше як сто десятин, платить поземельного нехай по карбованцю з десятини, з 200 до 500 десятин — вже більше і т. д. То самі власники землі побачили, що їм тяжко оплачувати такі податки і зараз же поділили свою землю і почали роспродувати. Так полагожено земельну справу в Новій Зеландії і там тепер тільки той хіба зостається безземельним, хто сам не хоче або нужди немає коло землі ходити.
Як би було упорядковано земельну справу на Запорожжі, коли б там людей намножилось, а життя Запорожжя не обірвалося так нагло, про це, звичайно, трудно сказати. Але, пригадуючи усе, що тут було росповідано про земельні порядки у запорожців, знаючи те, що вони над усе шанували волю і рівність усіх людей, що навіть боялись, щоб старшина не запаніла, можна думати, що земля у їх як була військовою, так би й зосталася народною, призначеною для користування всім трудящим. Запорожці бо завше виявляли такий погляд, що „земля — трудящим, а воля — всім!“
М. Комарь.
 |
 |
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
