вже кілька тижнів. Любий, Ватсоне, коли жінка дозволить тобі вийти з дому в нечищеному капелюсі, то побачивши се, я пічну сумніватися, чи ще тебе кохає.
— Але сей чоловік може бути нежонатим!
— Ні, він ніс гуску, щоб піддобрити свою жінку й схилити її до згоди. Пригадай собі картку, завішану на нозі гуски.
— Ти знайшов на все відповідь, але скажи в який до лиха спосіб, ти міг через сей капелюх пізнати, що в помешканню сього чоловіка нема ґазу?
— Одна або дві кроплі від свічки можуть бути припадковими, але коли їх знаходиться на капелюсі цілих пять, се є доводом, що власник його уживає сього рода освітлення і що в ночі повертає до дому темними сходами, тримаючи в одній руці капелюх, а в другій запалену лойову свічку. Чи сього тобі досить?
— Все се здається мені дуже дотепним, — сказав я сміючися, але зважаючи на те, що тут нема злочину й ходить тільки о згубу гуски, думаю, що даремно турбуєшся.
Хольмс відчинив уста для відповіді, коли нагло двері відкрилися і на порозі зявився післанець Петерсон. Обличчя мав червоне й дуже схвильоване.
— Гуска, пане Хольмсе! Гуска! вибелькотав з зусиллям.
— О що власне ходить? Чи вона воскресла й вилетіла через вікно у кухні?
