своїм ліжком Шерльока Хольмса вже в повнім одягу.
— Дуже мені прикро, що мушу тебе збудити, Ватсоне — казав він — але вже така наша доля сьогодня. Пані Хедзон пустила в рух цілий дім; вона мусила зірватися з ліжка і тому помстилася на мені і на тобі.
— Але що сталося? Горить чи що?
— Ні, є клієнтка, молода дівчина, що прибула в стані найвищого хвилювання і неодмінно хоче побачитися зі мною. Чекає на мене в вітальні. Коли дівчина справді приносить нам цікаву справу, — я певний того — ти бажавби стежити за її перебігом з самого початку; з огляду на те, я постановив тебе збудити, щоби ти нічого не стратив.
— Мій любий, я був би в розпуці, колиб ти мене не збудив.
Я поспішно одягнувся і за кілька хвиль увійшов разом зі своїм приятелем до вітальні. Там знайшли ми жінку в чорному убранню з густою вуалькою на лиці; вона сиділа на кріслі біля вікна і при нашій появі встала.
— Добридень пані — ласкаво сказав Хольмс, — Назвиско моє — Шерльок Хольмс, а ось пан доктор Ватсон, мій найкращий приятель і спільник, в присутности якого пані може зі мною говорити так щиро, ніби то я був один. Прошу пані ближче до вогню, а я скажу подати вам філіжанку гарячої кави, бо бачу, що ви дріжите від зимна.
— То не від зимна — відповіла жінка тихим голосом, переміняючи місце.
— А від чого?
