покоївка, старий слуга та їх двоє, сестра і брат, при чім останній досить слабосильний чоловік. Вони були б безпомічні в руках такого, як цей розбійник, як би він уліз до хати. Ми обидва, льорд Генрі і я, дуже турбувались їхнім становищем, і була думка, щоб візник Перкінс ходив до них ночувати, але Степльтон і чути про те не хотів.
Річ у тому, що льорд Генрі починає дуже зацікавлюватись нашою прегарною сусідкою. Та це й не дивно, бо такому активному чоловікові, як він, дуже нудно й сумно в такому самотньому куточку, як оце, а вона дуже гарна й чарівна жінка. В ній є щось тропічне, екзотичне, що творить дивний контраст до її холодного і спокійного брата. Про те в ньому також можна помітити скритий вогонь. Ясно, що він має великий уплив на неї, бо я завважив, як вона постійно позирає на нього коли що говорить, наче ждучи його дозволу або його думки про те, що вона сказала. В нього в очах бувають часом сухі искри, а тонкі уста так тісно зтулені, що не трудно відгадати сильну й, може, навіть жорстоку вдачу. Він би вам здався цікавим і вартим студій.
135
