Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/157

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

перед нами, переводив свої гарні перелякані очі то на льорда Генрі, то на мене.

— Що ви тут робите, Баріморе?

— Нічого, пане!

Він був такий схвильований, що ледви міг говорити, а тінь його на стіні аж гойдалась від свічки, що тремтіла в нього в руці. — Я дивився, чи вікно зачинене, я що ночі обходжу вікна.

— На другому поверсі?

— Так, пане, всі вікна.

— Слухайте, Баріморе, — сказав льорд Генрі суворо, — ми хочемо знати всю правду від вас, так що краще скажіть відразу. Ну? Що ви тут робили коло вікна?

Той безпомічно подивився на нас і заламав руки в розпуці.

— Я нічого злого не робив, пане, я держав свічку перед вікном.

— На що ви її держали?

— Не питайте мене, льорде Генрі, не питайте! Даю вам слово що це не моя таємниця, і я не можу вам її сказати. Як би це лиш мене торкалось, я б і не пробував ховатися від вас.

Мені впала несподівана думка в голову:

156