Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/191

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Вона знов спалахнула.

— Дійсно, добродію, це трохи чудне питання.

— Вибачайте, пані, я мушу його повторити.

— Тоді я відповім, що, розуміється, ні.

— І в самий день смерти льорда Чарльза теж ні?

Вся кров із її лиця щезла, і передо мною була смертельно-бліда маска, пересохлі губи ледви ворушились, і я швидче вгадав, ніж почув слово:

»Ні.«

— А чи ваша память часом вас не зраджує? Я міг би навести вам уривок з вашого листа: »будь ласка, коли ви благородна людина, спаліть цього листа, і будьте коло хвірточки в деятій годині.«

Мені здалося, що вона зомліє, але вона зібрала сили:

— Невже таки немає на світі благородних людей? — прошепотіла вона.

— Ви несправедливі до льорда Чарльва, він спалив лист. Але часом і спалений лист можна прочитати. Тепер ви признаєтесь, що писали той лист?

 

190