Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/34

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

кроків від тіла, і ніхто на них не звернув уваги. Думаю, що і я не звернув би був уваги, як би не знав про цей переказ.

— Чи там багато вівчарських собак на степу?

— Розуміється, але це не була вівчарка.

— Кажете, сліди були великі?

— Величезні.

— Але не наближались до тіла?

— Ні.

— Яка була тоді ніч?

— Був вітер і вогко.

— Але дощ не йшов?

— Ні.

— Як виглядає та алєя?

— По обидва боки живопліт у два ряди, зі старих кущів тису, дванацять футів заввишки, і такий густий, що крізь нього не можна пролізти. Дорога посередині з вісім футів завширшки.

— Чи між дорогою і живоплотом є щонебудь?

— Так, з обох боків смуга трави, приблизно в шість футів завширшки.

— Як бачу, в живоплоті є хвірточка?

— Так, хвірточка, яка виходить на степ.

 

3*

35