Цю сторінку схвалено
I.
Шерльок Гольмс
Шерльок Гольмс сидів коло столу і снідав; він уставав звичайно дуже пізно, за вийнятком тих нерідких випадків, коли не лягав цілу ніч. Я стояв перед комином і взяв палицю, яку наш гість залишив учора ввечері. Це був доброго, міцного дерева ціпок із вузловатим держальном; під держальном був широкий срібний пасок у палець завширшки, на котрому було виґравовано: »Ч. К. Ш. Джемсові Мортімерові, від його друзів 1884.« Якраз такий ціпок, як звичайно мали лікарі старосвітських родин, — поважний, солідний і заспокійливий.
— Ну, Ватсоне, що ви про нього скажете?
Гольмс сидів до мене спиною, і я знаку йому не подав, що саме робив.
— Як ви знаєте, що я роблю? Здається, у вас на потилиці очі.
5
