здебільшого не помічає. А де ви думаєте, я був?
— Також дома.
— Навпаки, я був у Девонширі.
— Духом?
— Так, тіло моє лишалось у цім кріслі, і, на жаль, як я тепер помічаю, випило в моїй неприяві два великих кофейники кави й викурило неймовірну скількість тютюну. Я послав купити мапу ґенерального штабу цеї частини Девона, і дух мій вітав там цілий день. Я дуже гордий зі себе́ тим, що зорієнтувався так, як слід.
— Мапа на велику скалю?
— Дуже велику.
Він розгорнув один звій на коліні.
— Ось околиця, яка нас цікавить. Осьде Баскервільський замок посередині.
— Довкола нього парк?
— Так. Думаю, що та алєя, хоч не намічена, повинна бути отут, праворуч від неї — степ. Ця купка будинків, це — Ґремпен, сельце де наш друг Др. Мортімер має свою головну ставку. Довкола, у проміні пятьох миль, як бачите, тільки де-ні-де розкидані оселі. Осьде Ляфтер, про який згадується
46
