Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/81

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

— Я з приємністю поїду, — сказав я, — це буде найкраще, що я міг би зробити.

— Ви будете дуже докладно писати мені про все; коли дійде діло до кризи, — а воно дійде, це певно, — я вам доручу, що саме робити. Гадаю, що до суботи все буде готове? Як вам здається?

— Як Дрові Ватсонові?

— Мені дуже підходить.

— Тоді в суботу, якщо нічого не трапиться, ми зустрінемось на двірці Паддінґтон, в пів до одинацятої.

Ми встали, щоб розійтися, коли Баскервіль, вп'яливши очі в один із кутків кімнати, скрикнув з тріумфом, кинувся і зпід комоди витяг рудий черевик.

— Ось де він!

— Дай Боже, щоб усі ваші неприємности так кінчалися, — сказав Гольмс.

— Але це дивно, — сказав Др. Мортімер, — я дуже пильно обшукав цю хату перед обідом.

— Я також, — сказав Баскервіль, — кожен куточок.

— Тоді напевно не було черевика.

82