Сторінка:Конан Дойль. Чоловік з близною (Львів, 1924).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

— Так, властиво в домі Сен Клєра, бо маю там мешкати весь час своїх пошукувань.

— Де ж се?

— Під Лі, в графстві Кент. Маємо перед собою семимилеву подорож.

— Але я нічого не розумію!

— Зараз довідаєшся. Іване, ми поїдемо самі. Чекай на мене завтра біля одинайцятої. А тепер можеш іти. Їдемо!

Ми швидко поїхали через довгі порожні вулиці аж до широкого мосту, під яким плила мулиста Темза.

Хольмс поганяв коня мовчки, схиливши голову на груди, з виглядом людини, цілком захопленої своїми думками. Я не мав відваги перервати його. Тільки, коли ми відїхали вже кілька миль, Хольмс випростувався і запалив люльку з виразом людини задоволеної з себе і певної, що зробила все, що було в можливости.

— Ти, Ватсоне,  сказав мені,  посідаєш чудесний талан і тому з тебе неоцінений товариш! Тепер думаю, що маю сказати сій жіночці, коли вийде мені на зустріч.

— Забуваєш, що я ще нічого не знаю.

— Маємо ще досить часу. Заки доїдемо, оповім тобі все з подробицями. Здається, що випадок є дуже немудрий, проте не знаю як до нього взятися.

— Оповідай же мені, прошу тебе.