Ця сторінка вичитана
— Не треба було зриватися…
— Говоріть-же… А все з дурного розуму… Забув, що там добре, де нас нема… Покарав господь за те, що свій рідний край покинув… Правду сказано: батька покинеш, так і сам загинеш.
І живе Дмитро, доживає, і все він той самий, — смутний, невеселий, понурий, незадоволений ні з чого… одно слово, як був, так і є «протестант».
1872.
Хутір Камінка,
Прилуцького повіту.
